Неподалік Заліщиків, за 45 км на північний захід від Чернівців, на високому березі Дністра (200 м над рівнем річки)сховався серед зелені православний чоловічий монастир Святого Іоанна Богослова.
Дістатися монастиря «Хрещатик», як неофіційного його називають, можна, якщо їхати з Чернівців у західному напрямку до села Мамаївці, де на кільці потрібно повернути праворуч на тернопільську трасу. Далі прямувати нею через Кіцмань близько 30 км. Не доїжджаючи Дністра, перед селом Хрещатик,необхідно повернути праворуч на ґрунтову дорогу і їхати по ній близько 2 км. На роздоріжжі прямувати ліворуч аж до самого монастиря.
Монастир був заснований у XVII ст. монахами, які тікали від уніатів з Манявського скиту, що на Галичині.
Місце, що обрали ченці, було поруч із чудотворним джерелом.
Ченці жили в печерах, які вирили своїми руками.
Через деякий час, в ніч на Івана Богослова, святці стали свідками дивного світіння над джерелом. Розцінивши це як Боже Проведіння, ченці встановили хрест в ім’я апостола, ім’ям якого і був названий скит.
Незабаром над джерелом була зведена каплиця з дзвіницею, яка в дещо зміненому вигляді збереглася до наших днів.
Сьогодні через маленький отвір до печери пролізають прочани, аби очиститися та набратися Божого благословення.
На стежці до печер знаходиться невеличкий басейн-купіль, де можна зануритися у чудотворну воду із джерела.
Вище від каплиці протягом 1765-1768 рр. була збудована мурована Іоанно-Богословська церква з масивною баштою-дзвіницею.
Після включення Буковини до складу Австрійської Імперії (1775 р.), обитель було перетворено на звичайний приходський храм. Попри це, джерело залишалося центром паломництва. Під час Першої світової війни церква була занедбана, служба Божа не правилася, а пожежа повністю знищила монастирський архів.
У 1933 р. ієромонахом Михайлом (Мензаком) монастир було відроджено із благословення Священного Синоду Румунської православної церкви.
У 1940 році Північна Буковина стала частиною Радянського Союзу. Нова влада спочатку мирилася з існуванням монастиря. У 1957-1960 рр. тут навіть жив нині канонізований Святий Преподобний Кукша Одеський, який назвав Хрещатик другим Афоном: «Тут я вдома, тут я на Афоні! Ось внизу сади квітнуть, наче маслини на Афоні. Тут Афон!». Проте, у 1962 році монастир був закритий.
За радянської влади монастирські споруди використовували як базу відпочинку, а на джерелі влаштували водозабір для заводу мінеральної води, що збагаченою іонами срібла.
Етикетки цього заводу прикрашає світлина монастирської церкви.
У 1989 році монастир повернули віруючим, а протягом 1991-1998 рр. на верхній терасі Дністра було збудовано новий храм – собор Благовіщення Пресвятої Богородиці з нижнім храмом Різдва Іоанна Предтечі та каплицею преподобного Кукши Нового.